Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
Йо, ребят! Давненько я не заходил к вам, но сегодня взял штрих и решил поделиться с вами одним вайбом. Мы с друзьями недавно решили отдохнуть и смыть все головные боли. Расскажу я вам, как мы купили закладки нашей нелегкой жизни и отправились в поход.
Короче, все началось с того, что я и мои друзья залипли на окс. Это такой химикат, знаете, что ли. Да еще и на коричневый сменили, на геру. Так что решили сделать маленький перерывишко и отдохнуть от всего этого. Вот и пришло время для похода. Приготовили все необходимое: палатку, рюкзаки с провизией и, конечно же, мамонта, чтобы не пропадать с голоду.
Поехали мы в одно упоротое место, где никто никогда не бывает. Весь путь держались на гидро, чтобы поддержать свой дурнометейный организм в прекрасном состоянии. Кстати, гидро – это такая штука, где растения выращивают без почвы, прямо в ванночках со специальным раствором. Всякое разное бывает в нашей молодежи, знаете.
Ну, приехали мы на место, поставили палатку и устроились. Подъехала группа ребят, которые тоже решили отдохнуть от реальности. Мы с ними сразу подружились – у нас все братья наркотические. Предложили им закладки нашего добра, и они согласились. Веселье началось!
В моих вены уже был мет, и я чувствовал внутри себя настоящую кислотную психоделику. Жизнь стала ярче, казалось, что я попал в другое измерение. Мы с друзьями поделились друг с другом своими историями, рассказывали, как сюда попали и как к этому относимся. Все мы были одним большим сообществом, где каждый нашел свое место.
Вечером мы развели костер и смотрели, как огонь превращается в разные фигуры. В таких моментах я понимал, что жизнь – это штука красивая и одновременно сложная. Мы сидели в тишине и наблюдали, как звезды вертятся на небосклоне. Это было волшебство, а не реальность.
Весь следующий день мы провели в походах по лесу. Легальные грибы росли прямо под нашей ногой, и мы собирали их, запихивали в рюкзаки и потом готовили их на костре. Переживали маленькие приключения: проторили свой путь сквозь заросли и даже смастерили мостик через ручей. Надо сказать, что в таких местах обычные люди не бывают – только настоящие психи и аномальные биоморфы.
Решив освободиться от ведомых мыслей, мы собрались вместе и смутили коктейли с оксом. Это была бомба, которая позволяла нам расслабиться и отпустить все проблемы. Мы смеялись, танцевали, пели песни и наслаждались моментом. В тот момент жизнь казалась простой и беззаботной.
Но, к сожалению, дни похода заканчиваются. Мы собрали вещи, сложили палатку и направились в обратный путь. Постепенно всем становилось грустно, ведь было ясно, что мы вернемся в реальность. Но мы знали, что всегда можем встретиться снова и создать закладки в наших смешных и психоделических историях.
Вот такие дела, ребятки. В походе я нашел себя, отдохнул и посмотрел на мир с другой стороны. Такие моменты нужны каждому – они помогают нам понять, что жизнь – это не только горести, но и радости. И пускай нам не всегда удается избежать проблем, но мы всегда сможем их преодолеть.